Судова промова адвоката зразок

Глава 23. Дебати в цивільному процесі

Виступ у судових дебатах — одне з найбільш відповідальних завдань сторони, її адвоката в суді першої інстанції. Дебатами завершується розгляд справи. У виступі особи, які беруть участь у справі, подають своє бачення справи, підводять підсумок розгляду справи по суті, висловлюють свої міркування стосовно фактичних обставин справи та пропонують свою оцінку доказового матеріалу, дослідженого в суді, указують на правову норму, якою необхідно керуватись, та викладають своє судження щодо обґрунтованості позовних вимог. У промовах можна посилатися лише на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Мета виступу полягає в тому, щоб допомогти суду дати належну оцінку дослідженим у справі доказам, правильно встановити фактичні обставини справи і зробити логічно обґрунтовані висновки .

Перша і найголовніша умова судової промови адвоката: в її основі повинна лежати юридична оцінка обставин справи. Упродовж усього виступу потрібно тримати основний тезис промови, те, що сторона або її представник хочуть довести суду, переконати суд у правильності своєї правової позиції.

Адвокат (а саме на нього лягає основний тягар доказування) розпочинає промову, коли у суду є ще певні сумніви, фактичні обставини ще не зовсім усвідомлені, роль і значення кожного доказу окремо і в їхній сукупності ще не одержали завершеної оцінки у свідомості суддів.

Адвокату, іншому учаснику потрібно в першу чергу заволодіти увагою суду. Найважливіший засіб для цього — щира переконаність виступаючого у правильності зайнятої ним позиції. І якщо судді відчують упевненість адвоката в правоті його довірителя, ця переконаність знайде у них свій відгук, змусить з особливою увагою поставитись до його аргументів. Бути впевненим у своїй правоті, а не просто здаватись переконаним — важлива умова для встановлення контакту із слухачами. «Людина повинна говорити тільки те, у що вірить!» , — для адвоката це правило є особливо важливим. Не випадково відомий судовий діяч А.Ф. Коні наголошував: «говори з переконанням, а слова прийдуть самі собою.» Щоб забезпечити увагу суддів, тобто не тільки прихилити їхню увагу, але й утримати її, промова має бути логічно стрункою і послідовною. Якщо ж порушувати послідовність виступу, то це веде до втрати слухачами ходу думки оратора.

Пропонуючи суду певний правовий висновок з аналізу фактичних обставин справи, виступаючий повинен обґрунтувати його посиланням на конкретну норму закону. Судове рішення — строго логічний результат застосування загальної норми закону, яка приведена до конкретної життєвої ситуації, що вирішує суд. Виступаючи в дебатах, адвокат, інший виступаючий, по суті, пропонує суду проект рішення у справі, а тому потрібно ретельно продумати логічний взаємозв’язок і співвідношення окремих частин промови та перевірити їхню відповідність доказовому матеріалу.

Якими б не були складними обставини цивільної справи та їхній юридичний аналіз, якою б заплутаною не виглядала життєва ситуація, їх потрібно викладати в максимально простій і зрозумілій формі. Про найскладніші речі потрібно говорити просто і доступно.

При цьому потрібно пам’ятати, що промова має бути прозорою і лаконічною. Нічого зайвого, ніяких красивостей, ніяких відступів заради красного слівця. Платон зауважував, що «красномовство є мистецтво керувати умами». Але потрібно пам’ятати й інше, на що звертав увагу А. Міцкевич: «Одного неточного, невдало сказаного, або хоча б погано вимовленого слова іноді досить, щоб зіпсувати все враження».

Практика показує, що вже до початку судового розгляду необхідно мати заготовлені тезиси або план виступу. Такі тезиси повинні містити вказівку на факти, які входять до предмета доказування, та інші обставини, які мають значення для справи, перелік доказів, якими ці факти повинні або можуть бути встановлені та посилання на норму закону, яка регулює ці відносини. Потрібно внести в план і ті заперечення, якими обґрунтовує свою позицію друга сторона, тобто ті ключові точки заперечень другої сторони, які і становлять лінію спору. Аналізується також судова практика зі спірних положень позову, у необхідних випадках вивчається і вся доступна правова література щодо застосування законодавства, яке регулює спірні відносини. «У результаті такої підготовки відкидається все спірне і недостатньо переконливе, правова позиція набирає прозорості і правової чистоти».

У судовому засіданні такий план полегшує роботу адвоката (представника) та допомагає йому швидко орієнтуватись у процесуальному матеріалі і цілеспрямовано допитувати свідків і експертів.

Істотно доповнені за час судового процесу тезиси перетворюються на ґрунтовний план, який містить усі необхідні міркування фактичного і правового порядку, які повинні бути використані адвокатом (представником) у процесі судових дебатів.

«Як побудувати промову? З чого починати? Почати її з аналізу доказів, щоб обґрунтувати ними факти, які мають значення для справи, а потім підвести фактичні обставини під загальну норму закону? Або спочатку викласти зміст правової норми, яка регулює спірне правовідношення, після чого обґрунтувати фактичний склад дослідженими доказами і зробити необхідні правові висновки? Не може бути способу викладу, придатного для всіх випадків»1. Завдання виступаючого в процесі судових дебатів полягає в тому, щоб подати обставини справи в найбільш вигідному світлі для довірителя.

Перш ніж перейти до оцінки доказів, потрібно їх згрупувати, викласти за певною системою, простою і логічною. У процесі судового розгляду докази постають перед судом у розрізненому стані, уривками. Адвокат (представник) повинен їх зібрати воєдино, вичленити ті, які підтверджують обрану ним правову позицію, та представити їх суду. Не слід забувати і про критику тих доказів і обставин, якими друга сторона обґрунтовує свої заперечення, або протиставляє їх правовій позиції.

Найбільш складною є оцінка показань свідків. Більшість свідків дає правдиві показання, але факти справи в їхньому висвітленні можна трактувати по-різному. Якщо є підстави для сумніву в об’єктивній достовірності показань свідків, адвокат повинен критично проаналізувати точність їхніх спостережень, твердість пам’яті і адекватність відтворення та передачі фактів, зіставити показання з умовами, в яких були свідки, та вказати на можливі підстави їхньої хибної думки. Така критика показань свідка здебільшого краще, ніж пряма вказівка на неправдивість свідка. Але якщо брехня очевидна, то про таке лжесвідчення необхідно сказати прямо.

При аналізі доказів необхідно враховувати ставлення до них іншої сторони, які виявилися в процесі судового слідства. Наприклад, якщо показання свідка не оспорюються протилежною стороною, то немає необхідності докладно переконувати суд у достовірності доказу. Достатньо згадати про цей доказ у промові. Але якщо друга сторона піддає докази гострій критиці, їх необхідно підкріпити, зіставивши з іншими матеріалами справи. Іноді достатньо тільки підкреслити значення певного доказу, не подаючи його аналізу, якщо цим доказом установлюються факти, як